розмова

-и, ж.

1) Словесний обмін думками, відомостями і т. ін. між ким-небудь. || Обмін думками, відомостями за допомогою міміки, жестів і т. ін. || заст., рідко. Діалог у літературному творі. || Чиї-небудь слова, вислови; мова, розповідь. || Спосіб висловлювання, властивий кому-небудь; манера говорити, висловлюватися. || Бесіда з ким-небудь, перев. ділового змісту, з певною спрямованістю. || Тема або зміст обміну думками, бесіди. || перев. мн. Чутки, поголоски. || перев. мн. Негативні висловлювання, нарікання на чию-небудь адресу; осуд чиїхсь дій, вчинків, поведінки і т. ін.; пересуди. || Легка, невимушена балаканина.

••

Без розмо́в — не роздумуючи, не беручи до уваги сумнівів, заперечень; не говорячи ні слова; мовчки.

Вести́ розмо́ву — говорити, розмовляти.

Зво́дити (перево́дити і т. ін.) розмо́ву на кого-що — починати говорити на іншу тему.

Ті́льки й розмо́ви про (за) (кого - що) — хто-небудь весь час говорить про когось, щось.

2) нар.-поет. Уживається як пестлива назва любої, коханої людини або як звертання до неї.